Консультація для батьків

«Всі діти різні»

Діти справді різні: одні слухняні, інші капризні; одні розвиваються швидко, все «схоплюють», засвоюють на «льоту», інші відстають у розвитку; одні товариські, інші, навпаки, замкнуті. Навіть в одній сім'ї, де кілька дітей, сестри і брати начебто й зовні схожі, і живуть в однакових умовах, і виховуються однаково, а можуть бути зовсім різними.

Чому діти такі різні? Причин тут багато: й уроджені особливості нервової системи дитини, і стан здоров'я, і характер взаємин з батьками та іншими членами сім'ї, а пізніше-вихователями, вчителями, ровесниками.

Дорослі обов'язково мають ураховувати психологічні особливості дітей. А чим зумовлені ці особливості? Насамперед співвідношенням основних нервових процесів кори головного мозку: збудження і гальмування.

Діти народжуються з різними особливостями функціонування мозку. Ці анатомо-фізіологічні особливості є основою для формування особливостей психологічних, і відбувається це тому, що один і той самий вплив може мати різний психологічний ефект. Адже кожний член сім'ї, у тому числі й кожна дитина, живе й розвивається в специфічних, характерних саме для неї умовах. Це тільки так здається, що обидва брати чи всі сестри живуть в однакових умовах. Адже сам факт, що хтось з них старший, а хтось - молодший, створює відмінності. Старший вважає себе покровителем молодшого, у чомусь вищим за нього, звикає, що той дивиться на нього знизу вверх, часто шукає в нього захисту, а іноді й навпаки - бунтує проти деспотизму старшого брата, шукає захисту в батьків. Уже ця обставина створює далеко не однакові умови життя. Вони можуть сприяти формуванню таких якостей, як зарозумілість або турботливість, відповідальність або зумовлювати байдужість, заздрісність, покірливість тощо.

А що ще може вплинути на поведінку дитини, її взаємини з іншими? Атмосфера в сім'ї, навіть зміна її матеріального становища, друзі, з якими почали дружити діти, та багато інших життєвих обставин дають поштовх до зародження різних якостей та особливостей людини.

Коли починають формуватися стійкі риси характеру? Вчені вважають, що досить рано, в дитячі роки. Формування відбувається непомітно, під впливом і наших з вами, любі батьки, вчинків, реакцій на прохання, бажання, примхи дитини. Ми твердимо подекуди, що такою, як зараз дитина була завжди, що риси характеру дано їй «від природи». А це зовсім не так. Такою вона стала з нашою допомогою.

Придивіться уважніше до своєї дитини, і ви помітите, що на тлі позитивного спілкування з кожним із членів сім'ї, в неї є хтось найближчий, хоч він і не завжди найніжніший і найдобріший, як, наприклад, мама чи бабуся, а вимогливий і суворий, як тато. Дитина дуже рано починає наслідувати його, копіюючи тата (маму) в усьому: рухах, інтонаціях, смаках тощо.

Своє оточення, своє коло спілкування, свої взаємини і, якщо хочете, своє становище й авторитет, у наших сина чи доньки і в дошкільному закладі. І батьки мають це знати і враховувати.

Якщо донька звикла до надмірно турботливого ставлення до себе в сім'ї, вона зажадає такого самого ставлення до себе і в колі однолітків. Якщо діти, граючись з примхливою Наталкою, завжди поступаються їй, якщо ні батьки, ні вихователь не помітять вчасно егоїстичних проявів у дівчинки, належно не відреагують на це, формування себелюбства, черствості, байдужості невідворотне.

Щоб правильно виховувати дитину, треба дуже добре знати її. Якщо батьки помітили щось тривожне, незрозуміле в діях і характері дитини, вони мають негайно звернутися по допомогу до кваліфікованого фахівця - психолога, педагога, лікаря. От Андрійко, часто граючись один, голосно розмовляє з уявним молодшим братиком, виховує, «повчає», інколи свариться з ним, захищає від неіснуючих кривдників. Як тут бути? Заохочувати його, підтримати гру його уяви чи розвінчати цю ілюзію? Взагалі чому виникла ця гра?

А справа у тому, що дитині потрібен партнер в іграх. У мами і часу обмаль, та й не вміє вона гратися так природно, весело, із завзяттям, як діти. Ігри з дорослими корисні, потрібні, але не задовольняють потребу дитини в спілкуванні з іншими дітьми. Який же вихід? Треба дозволяти синам і донькам запрошувати до себе друзів, спілкуватися з ровесниками, особливо коли в сім'ї одна дитина.

Усі діти різні, неповторні. І в кожного є якісь позитивні якості, спираючись на які батьки можуть формувати людину цікаву, комунікабельну, яка вміє вписатися в будь-який колектив - і родинний, і дитячий.

Ви помітили, що одні хлопчики дівчатка ставляться до того, що їх оточує, з живим інтересом, прагнуть пізнати, зрозуміти, спробувати проявити себе, інші - з побоюванням, з непевністю. Чому так? Як виховати оптиміста? Що таке оптимізм?

Оптимізм - це бадьоре, радісне сприйняття життя, це впевненість у своїй захищеності, що ґрунтується на довірчих взаєминах з дорослими та ровесниками.

 Лагідність, любов та увага батьків створюють у дитини хороший, радісний настрій, а це, в свою чергу, формує взаємне

добре ставлення до інших людей, упевненість у своїх силах.

Що робити, якщо дитина не слухається?

Проблема виховання дітей сьогодні стоїть гостро як ніколи. І справа тут не тільки в тому, що люди хочуть виростити собі гідну зміну. Виховувати дітей стало набагато важче при відсутності гуманної ідеології. Сьогодні батьки, борючись за матеріальне благополуччя сім’ї, прагнучи заробити кошти на виховання, навчання, лікування дітей, загнаності труднощами життя і не мають ні часу, ні терпіння, ні здоров’я правильно виховувати дітей.А в дорогих яслах і садках немає кваліфікованих вихователів із спеціальною освітою. Батьки залишаються наодинці з труднощами виховання дітей, і тільки від їхньої любові, розуміння і терпіння залежить, якою виросте дитина.

Відсутність дисципліни – головна причина непослуху

Немає такого поняття, як важка дитина, можуть бути труднощі життя і відсутність волі подолати їх. Діти можуть бути слухняними або такими, якими вони стали при безпосередньо нашій участі. Якщо дитину укладають спати, дають їжу, грають з нею, водять на прогулянку в один і той же час, то вона з радістю все це виконує. Один раз давши дитині поблажку, порушивши режим дня, стосується це школяра або малюка, ви дасте йому привід порушувати правила ще і ще.

Буває так, що батькам ніколи або вони втомилися, а дитина представлена сама собі, робить, що хоче. Звичайно, їй буде важко підкоритися мамі, яка різко вирішила зайнятися нею і відриває від того, що вона почала сама. У такому випадку потрібно підготувати її, включитися в гру, почати спільну діяльність, проявити себе цікавим лідером і поступово підкорити своїм вимогам. Бурхливо реагують діти на окрики , терпінням і ласкою від дітей можна домогтися набагато більшої слухняності. Якщо дитина з радістю вислуховує ваші нотації, попередньо вас вивівши на них, значить їй не вистачає вашої уваги. Наступного разу не чекайте моменту, коли вона не буде слухатися, а запропонуйте спільну діяльність на благо всієї родини, розмовляйте з нею і радьтеся.

Завжди з’ясовуйте причину неслухняності

Нерідко ми приймаємо за непослух і капризи законне небажання чогось. Наприклад, дитина не хоче їсти. Причин може бути море: від самої банальною – їжа несмачна, хочеться пити, до більш прихованої – не вистачає ферментів і організм таким чином захищається від перевантажень. В цьому випадку потрібно стежити за водообміном, давати вітаміни, обстежитися у лікаря. Виявляється непослух і в тому, що дитина не хоче носити якийсь одяг. І в цьому випадку достатньо причин. Він або малий, або незручний, чи неприємної текстури, а може бути, у красеня вже свій смак.

Карати дитину потрібно, погоджуючи з іншими дорослими, щоб хтось із них не скасував випадково покарання. Стимулів для хорошої поведінки сьогодні багато, так як багато предметів, які діти хочуть, але батьки не можуть купувати їх щодня, а тільки за якісь заслуги. Якщо ваш хлопчик хоче машинку, він прочитає вам за нього 15 сторінок тексту в день, а якщо закінчить школу без трійок, отримає, наприклад, велосипед. І нічого цього не отримає, якщо не буде слухатися.

Як спілкуватися з неслухняними дітьми старшого віку

Діти старшого віку проявляють свою неслухняність, намагаючись заявити про свою незалежність, бажаючи самоствердитися, особливо, якщо у дитини занижена самооцінка, втрачена віра в свій успіх. У цьому випадку батьки повинні дати дитині зрозуміти, що вони люблять її і допоможуть стати кращою, що вони вірять в її успіх, що у неї ще є час для самовиховання і освіти. Чому самовиховання? Тому що людину виховують до п’яти років, закладають в її характер основи розуміння, що добре, а що погано, а потім людина виховує себе сама, вибираючи з оточення те хороше, на що націлили її батьки. І важливу роль в цьому відіграє приклад самих батьків. Тому хочеться побажати всім батькам мати сталеві нерви, терпіння в справі втілення теорії в практичне виховання та спілкування з неслухняними дітьми.

Мова ваших дітей?!

(старша група)

Важливу роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її   мовлення , належить сім’ї. Адже перші слова, перші речення маля вимовляє в колі близьких людей – батька, матері, бабусі, дідуся.

Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до труднощів, які згодом спричинюють вади мовлення! Вчасне невиправлення  мовленнєвих вад призводить до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричиняє труднощі у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і реальних подій. От чому логопед завжди попереджає батьків, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка.

Наше  мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. Важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно містить цілий ряд важливих компонентів: чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже потребує допомоги дорослих. Не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Деякі вважають, що настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються: «Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?» Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти – вчителі-логопеди. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади, які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці. Розрізняють такі вади види неправильної вимови: пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків.

Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.

Поради батькам:

·       Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків.

·       Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.

·       Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.

·       Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда.

·       Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.

Розвиток  словникового запасу дитини

Більшість батьків хвилює лише неправильна звуковимова дитини, і дуже рідко звертається увага на недорозвинення лексичної та граматичної ланок мовлення.

           Не забувайте про те, що всі сторони мовлення  дошкільника формуються, розвиваються й функціонують у єдності та нерозривно пов’язані між собою. Порушення однієї ланки веде за собою недорозвиток іншої, наприклад, недоліки усного мовлення часто проявляються на письмі  ( тобто дитина пише так само неправильно, як і говорить).

           Тому під час занять важливо коригувати звуковимову, збагачувати словник, формувати граматичні категорії (рід, число, відмінки, час), зв’язне мовлення та розвивати мислення, увагу та пам’ять. Тільки за таких умов навчання буде всебічним і сприятиме гармонійному розвитку малюка.

           Загальновідомо: чим багатший словниковий запас дитини, тим більш образною, різнобарвною, виразнішою є її мовлення. Чим 

Більше дитина засвоїть і буде  використовувати в своєму активному мовленні синонімів, антонімів, порівнянь і багатозначних слів, тим цікавішим співрозмовником вона стане.

            Однак  просто механічне заучування слів не збагатить активний словник дітей. Лише шляхом кропіткої цілеспрямованої

роботи  з використанням вправ та ігрових завдань, читання текстів можливо поповнити словник вашого малюка. Для занять вам знадобляться як предметні та сюжетні малюнки, так і різноманітні лото, дитячі журнали та книжки.

             Дитина повинна знати назви оточуючих предметів (іграшки, посуд, одяг, меблі тощо), їх призначення, вміти порівняти предмети між собою і відмічати схожі та відмінні ознаки. Згодом малюк має навчитися виділяти частини предметів і правильно називати їх.

              Заняття вдома, вільне спілкування  з однолітками та дорослими, читання художньої літератури спонукатиме дитину до висловлювання власних думок, прохань та побажань.

              Читаючи казки, вірші чи оповідання, слід звертати увагу дитини на нові, невідомі їй слова, просити її самостійно пояснити, як вона розуміє їхнє значення у певних реченнях чи частинах тексту. Це вчить дитину визначати значення нових слів, спираючись на ті ситуації, у яких вони використовуються. Важливо також, щоб дитина самостійно змогла використати  нове слово у власному мовленні. Запропонуйте їй скласти речення або словосполучення з цим  словом. Добре, коли дорослі самі створюють ситуації, що спонукають дитину до вживання нових слів. Саме завдяки таким умінням дитина зможе самостійно засвоїти більшість слів із мовлення оточуючих.